Грип – це захворювання, яке визивається носіями вірусу грипу типа А. Віруси групи А несуть відповідальність за важкі наслідки хвороби у птиці, а також у людини. Інфекції серед домашньої птиці або серед птиці на промисловому виробництві дають велику кількість клінічних ознак. Від субклінічного або легкого захворювання верхніх дихальних шляхів, що спричиняло повну зупинку виробництва яєць, до гострої генералізованої хвороби, яка призводила до загибелі птиці.

У домашньої птиці віруси грипу спричиняють значні економічні збитки. Уряд США витратив протягом 1983-84 років 60 мільйонів доларів на боротьбу з високопатогеннім вірусом Н5N2, коли мало місце захворювання домашньої птиці у штатах Пенсільванія, Вірджінія, Нью-Джерсі. Економічний збиток складався не лише з загиблої птиці. До уваги треба брати багато різних факторів.

Вірус грипу птиці можна легко виділити у будь-якому кутку землі від дикої перелітної водоплавної птиці, переважно качок.

Перший опис хвороби з’явився в Італії, 1878 року. Але лише 1955 року було доведено, що вірус чуми птиці - це фактично вірус грипу А. Віруси, пов’язані з початковими ізолятами „чуми птиці” – поверхневими антигенами Н7N1 і Н7N7 - викликали високу летальність птиці.

Протягом минулого століття захворювання на грип птиці було зареєстровано у різних частинах земної кулі: у Північній та Південній Америці, на півночі Африки, в країнах Середнього та Далекого Сходу, в Європі (Великобританія та на теренах колишнього Радянського Союзу). Віруси грипу птиці розповсюджені по всій земній кулі серед домашньої птиці, а саме цесарок, курей, перепілок, фазанів, гусей, качок. А також серед дикої – гусок, качок, пісочників, крачок, лебедів, буревісників, чапель та чайок. Перелітна водоплавна птиця, переважно качки, найбільш сприятлива до захворювання на грип, а серед домашньої птиці – кури та індики. Дослідження перелітної водоплавної птиці показало, що в місцях її накопичення перед початком міграції інфікованість молодняку сягає 60%. Дослідження птиці прибережної зони привели до висновку, що саме вона є резервуаром вірусу.

В польових умовах віруси грипу птиці опиняються у навколишньому середовищі з фекаліями та секретами з носових порожнин. Вірус зберігається у посліді птиці при температурі 4 градуси за Цельсієм до 35 діб. При дослідження води з озер, де було багато водоплавної дикої птиці, виділяли віруси грипу навіть тоді, коли птиць на озері не було.

Дотепер так і не встановлено, скільки часу вірус грипу може виживати у навколишньому середовищі.

Передача вірусу відбувається при прямому контакті хворої птиці зі здоровою, а у разі непрямого – через уражені вірусом предмети, корм, воду, обладнання, спецодяг та транспорт. Джерелом поширення вірусу у промисловому птахівництві є інфікована птиця, а також тара для перевезення яєць, птиці. В якості джерела вірусу завжди виступає дика та перелітна птиця. Передача вірусу відбувається при прямому контакті дикої та свійської птиці. Виходячи з цього, треба унеможливити такий контакт.

Інкубаційний період триває від декількох годин до 3 діб. Найбільш вираженими клінічними ознаками грипу птиці є депресія, відсутність апетиту, симптоми респіраторного ураження (кашель, хрипи, сльозотеча), пір’я скуйовджене, голова набрякає, має місце ціоноз гребня та сережок.

Будь-який з цих симптомів може зустрічатися окремо в різних випадках або бути відсутнім зовсім. В деяких випадках хвороба має дуже гострий перебіг, і птицю знаходять мертвою буз будь-яких ознак.

Під час експериментального ураження деякі віруси грипу птиці визивають важкий перебіг хвороби у одного виду птиці і ніякої реакції у іншого.

Не так давно в качок та індичок в Ірландії спостерігалась інфекція, визвана вірусами Н5N8. В індичок інфекція супроводжувалась респіраторними захворюваннями та високим падежем. У качок інфекція не мала проявів. Рівень захворюваності та падежу бувають теж різними, як і клінічні ознаки. Вони залежать від віку та виду птиці, виду вірусу, умов навколишнього середовища. В деяких випадках,якщо мова йде про високо патогенний грип, захворюваність та смертність сягають 100%.

Макроскопічні ураження курей при виникненні захворювання в Пенсільванії характеризувалися ярко вираженою пухлиною гребінця та сережок, а також набряком голови. Часто спостерігалося опухання лап, яке супроводжувалось кровотечами на різних серозних поверхнях. Різної величини крововиливи були виявлені на поверхні слизової оболонки (особливо багато – на переході із залозистого до м’язового шлунку). Ці патологоанатомічні зміни майже ідентичні зі змінами при чумі птиці. Але не всі патогенні штами грипу визивають однакові патзміни. У курей, інфікованих вірусом Н5N3 в Південній Африці, вогнище некрозу та лімфоідна інфільтрація реєструвалися у селезінці, міокарді, головному мозку, очах, гребінці, скелетних м’язах.

Постановка діагнозу інфекції, спричиненої високопатогенним вірусом грипу А, неможлива тому, що клінічні ознаки можуть змінюватись. Діагноз встановлюється первинний, а потім, після дослідження в лабораторії, - остаточний. Транспортувати зразки для лабораторного дослідження рекомендується при температурі 70 градусів Цельсію з позначкою мінус чи в рідкому азоті. За наявності широкого спектру клінічних ознак заключний діагноз встановлюється за допомогою вірусологічних та серологічних методів, а також враховується можливість наявності вірусу хвороби Ньюкасла, параміксовірусів, хламідій та мікоплазм.

Дотепер відсутні будь-які способи специфічного лікування інфекцій, спричинених вірсуом високо патогенного грипу. З метою профілактики інфекцій грипу людини ефективні препарати: амантидина гідрохлорід, таримантидина гідрохлорід.

Методи профілактики та контролю за високо патогенним грипом птиці спрямовані на запобігання занесення інфекції в господарство. Одним із важливих моментів є проведення роз’яснювальної роботи серед населення, особливо обслуговуючим персоналом птахогосподарств. В США відсутня єдина програма контролю за високо патогенним грипом птиці. Це пов’язано з тим, що у кожному штаті є свій специфічний спосіб ліквідації цього захворювання. В основу програм контролю у Пенсільванії закладена інформація по діям, які успішно використовувались виробниками домашньої птиці з рекомендаціями по недопущенню заносу високо патогенного грипу. Програма контролю за грипом у Мінесоті включає в себе роз’яснювальну роботу серед обслуговуючого персоналу, запобігання зараженню, моніторинг та складання звітності.

Для вакцинації птиці проти високо патогенного грипу використовувались вакцини на основі інактивованого вірусу грипу. Домашня птиця чутлива до зараження вірусами грипу, який має 15 підтипів. Тому наперед неможливо знати, яким з них буде інфікована птиця. А вакцинація проти всіх можливих типів на виробництві не використовується.

В США дотепер відсутні ліцензовані вакцини проти високо патогенного грипу. Особисто для індичок використовуються інактивовані моновалентні та полівалентні вакцини з ад’ювантами. В результаті їх використання знижується рівень захворюваності, падежу, а зниження виробництва яєць не відбувається.

Наявність у птиці багатьох видів вірусу А веде нас до розуміння того, що високо патогенний грип – це питання не лише на сьогодні, а й на майбутнє. Питання міжнародного рівня, яке вимагає об’єднання зусиль.

В.М.КОНСТАНТИНОВ, головний спеціаліст управління ветеринарної медицини у Комінтернівському районі.

Інкубаційний період триває від декількох годин до 3 діб. Найбільш вираженими клінічними ознаками грипу птиці є депресія, відсутність апетиту, симптоми респіраторного ураження (кашель, хрипи, сльозотеча), пір’я скуйовджене, голова набрякає, має місце ціоноз гребня та сережок.

Методи профілактики та контролю за високо патогенним грипом птиці спрямовані на запобігання занесення інфекції в господарство. Одним із важливих моментів є проведення роз’яснювальної роботи серед населення, особливо обслуговуючим персоналом птахогосподарств.