Сказ – особливо небезпечна інфекційна хвороба всіх теплокровних тварин. До неї сприйнятливі домашні та дикі тварини всіх видів, а також люди. Характеризується гострим перебігом, тяжким ураженням центральної нервової системи, завжди закінчується смертю тварин та людей. Лікування сказу не розроблене.

Хвороба реєструється у різних частинах району, в залежності від резервуарів та особливостей перебігу. Березівський район належить до зони, яка має чисельні резервуари сказу – куниці, лисиці, вовки, єнотоподібні собаки та гризуни.

В районі проблема сказу завжди була актуальною. Якщо в довоєнні та післявоєнні часи минулого століття спостерігалося поширення „міського” сказу, головним джерелом якого були собаки, то з кінця 60-х років розпочинається епізоотія сказу природного типу, що поширюється дикими м’ясоїдними тваринами. Таким чином, відбулося переміщення центру епізоотії в сільську місцевість. При цьому в епізоотичний ланцюг все більше втягуються домашні тварини.

На території району мешкає 10 видів диких м’ясоїдних тварин, які є постійним джерелом сказу у природі. Перше місце займає лисиця, друге – куниці. Далі йдуть чотири види тварин роду куниць: борсуки, видри, тхори, норки. За ними – єнотоподібні собаки, вовки.

Одним із наймасовіших видів хижаків, які мешкають на території району, нині є лисиця. Вона є основним джерелом вірусу сказу, а потенційним – безпритульні коти та собаки.

Серед усіх теплокровних тварин лисиця є найсприятливішою до вірусу сказу. Протягом останніх років розорюваність сільськогосподарських угідь в районі значно скоротилася, не ведеться боротьба з мишоподібними гризунами, внаслідок цього значно поліпшилась кормова база.

Відповідно, зросла і популяція червоної лисиці.

За даними лісового господарства у Березівському районі, щільність червоної лисиці протягом останніх років у середньому по району становить 1,2 – 1,5 тварини на 1000 га мисливських угідь, що близько до нормативних показників, при яких епізоотія сказу повинна була б згасати. Проте епізоотична ситуація свідчить, що щільність лисиці значно більша. Дані про щільність лисиць біли б достовірні, якби єгерями проводився їх облік не лише на контрольованих територіях мисливських угідь, а й тих, які мешкають поблизу населених пунктів – за 2-3 кілометри від них.

Випадки захворюваності тварин реєструються протягом усього року із різкими підйомами у лютому – квітні в період парування лисиць, а також у вересні – грудні, коли кількість популяції збільшується за рахунок молодих тварин.

Зараження сказом відбувається в основному через укуси чи внаслідок попадання слини хворої тварини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Тривалість інкубаційного періоду залежить від виду, віку та резистентності тварини, місця та характеру укусу. Найбільш короткий інкубаційний період – 7-8 діб, в деяких випадках він може тривати 3-6 місяців. Головною ознакою захворювання є зміна поведінки – втрата відчуття страху, звірі втрачають пильність і вдень з’являються у населених пунктах, в місцях випасу та утримання худоби, нападають на людей та тварин.

2007 року в районі зареєстровано 60 звернень громадян до Центральної районної лікарні з приводу покусів тваринами. Деякі з цих громадян проходили курс антирабічного лікування. Березівська районна лікарня державної ветеринарної медицини проводить низку протиепізоотичних заходів щодо недопущення захворюваності на сказ серед тварин, населення. Ведеться активна імунізація тварин (котів та собак) на підконтрольних об’єктах, проводиться подвірний обхід та щеплення тварин приватного сектору населення району.

Минулого року було щеплено 11 173 голови котів та собак. Щеплення проводилось вакцинами „Щолково – 51”, вакцина антирабічна штаму „ТС-80”. Окрім активної імунізації постійно ведеться робота щодо інформування жителів Березівського району про сказ через засоби масової інформації. ЗАХОДИ ПО ПРОФІЛАКТИЦІ СКАЗУ.

1.Доставляти тварин (котів та собак) в місцеві ветеринарні лікувально-профілактичні заклади для клінічного огляду, діагностичних досліджень та для активної імунізаціх антирабічною вакциною. А собак, крім того, реєструвати у закладах комунального господарства. На зареєстрованих собак власникам тварин видають посвідчення встановленої форми та жетон (номерний знак) для прикріплення до ошийника собаки. Витрати по реєстрації (вартість виготовлення посвідчення, номерного знаку та інше) несе власник тварини.

2.Як правило, господарські собаки поза територією господарства (ферм, підприємств), яким вони належать, повинні бути на поводку або внаморднику. Без повідка чи намордника дозволяється утримувати собак при стадах чи отарах, під час натаски на полюванні, на учбово-дресувальних майданчиках, під час оперативного використання собак спеціальними організаціями. Собаки, незалежно від їх породи та значення, які знаходяться (навіть з ошийниками, жетонами, в намордниках) на вулицях, ринках, у садах, скверах, парках, на пляжах, у міському транспорті без власників, а також безпритульні кішки підлягають відлову. А в інших місцях – відстрілу у відповідності до діючого законодавства.

3. Відлов та знищення таких собак і котів, а також знищення вовків, лисиць та інших хижих тварин проводиться постійно діючими бригадами чи загонами, підрозділами комунального господарства або мисливськими господарствами у відповідності до рішень міської ради. 4. Органи комунального господарства, адміністрація контор санітарної очистки, спецавтогосподарств, ринків, м’ясо- та молокопереробних підприємств, магазинів, їдалень, ресторанів, робітники житлово-есплуатаційних контор, коменданти та управдоми, а також самі громадяни повинні утримувати у належному санітарному стані територію дворів, підприємств, ринків, звалищ та майданчиків для сміття та інших відходів, не допускати на вказані місця собак та котів, приймати заходи по виключенню можливості попадання собак та котів в підвали, на горища та в інші нежитлові приміщення підприємств та організацій.

Вважаемо, що проблема забезпечення стійкого благополуччя зі сказу тварин є не лише ветеринарною, а й загальнодержавною. Запорукою її успішного вирішення є реалізація програми пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин. Сказ можна подолати лише за умов тісної взаємодії та узгодженої роботи всіх відповідальних за це служб та відомств. Органи місцевого самоврядування повинні передбачати в бюджетах кошти на проведення заходів із профілактики та ліквідації вогнищ сказу на своїх територіях.

С.О.ГОМЕНЮК, провідний лікар-епізоотолог ветеринарної медицини Березівської районної лікарні державної ветеринарної медицини.




За даними лісового господарства у Березівському районі, щільність червоної лисиці протягом останніх років у середньому по району становить 1,2 – 1,5 тварини на 1000 га мисливських угідь, що близько до нормативних показників, при яких епізоотія сказу повинна була б згасати. Проте епізоотична ситуація свідчить, що щільність лисиці значно більша. Дані про щільність лисиць біли б достовірні, якби єгерями проводився їх облік не лише на контрольованих територіях мисливських угідь, а й тих, які мешкають поблизу населених пунктів – за 2-3 кілометри від них